Історія української вишивки

Коли народилось мистецтво?

Найдавніші пам’ятки вишивального мистецтва датовано VI століттям. Фігурки людей, вбраних у святково оздоблені шати, знайдено поблизу с. Мартинівка, Черкаської обл. Сорочки на статуетках мали оригінальну візерунчасту вишивку на рівні грудей. Подібним орнаментом прикрашений був стрій звичайних українських селян і років зо 100 тому.

За свідченнями мандрівних літописців, слов’яни – прямі предки українців носили ошатний вишитий одяг навіть після Х століття. Праця вишивальниць дорого оцінювалась і шанувалась. Організовувались спеціалізовані школи, в котрих навчали тонкому ремеслу. В Київському монастирі св. Андрія сестра Володимира Мономаха Ганна влаштувала заклад, де молоді дівчата здобували майстерність вишивання сріблом та золотом.

Не зважаючи на тісні контакти з різними країнами та вплив інших народів (античних греків, східних племен) на культуру давніх русинів вишивка українська зосталася фактично недоторканною. Повага люду до власної історії, традицій та обрядів стала приводом для створення неповторного автентичного стилю, котрий пройшов крізь віки аж до сьогодення. Цікаво, що деякі вишивальні язичницькі мотиви збереглися і на християнських іконах  XV століття. Вишивку активно вживали для оздоблення жіночого та чоловічого гардеробу (сорочки, свити, верхній одяг), речей для прикрашання житла (рушники, стільники, білизна, ковдри). 

Символіка - особливості

На початковому етапі розвитку малюнки вишиванок відрізнялись певною суворістю орнаменту (присутніми були у великій кількості гострі кути, різкі лінії), колористичною стриманістю (виробам притаманна монохромність). Далі візерунки ставали химернішими та яскравішими.

Навіть у сучасній вишивці виразно прослідковується відгомін язичництва. Різноманітні колірні комбінації, геометричні орнаменти (хрести, ромби, трикутники та квадрати), рослинні та зооморфні мотиви здавна використовувались для оздоблення одягу представниками усіх слов’янських племен. Наші далекі пращури намагалися зобразити через мистецькі витвори своє бачення світу, його закономірностей, природних явищ.

З-поміж флористичних та фауністичних мотивів превалюють:

  • гіллясті «дерева життя» з пишними кронами – верба, дуб, ;
  • барвінок як символ любові;
  • виноград – знак добробуту та благополуччя;
  • птахи – голуби, півники, лелека;
  • малюнки тварин – коні;
  • жуки, комахи, змії.

Нерідко зустрічаються своєрідні вишиванки з зображеннями людських фігур (з ромбоподібними тулубами, схожими на хрестик головами). Всього нараховувалось більше 100 вишивальних прийомів. Серед них найпоширенішого вжитку дістали техніки оздоблення хрестиками, гладдю, низзю, бігунцем, плетінням, мереженням тощо. В композиційному сенсі користувались популярністю стрічкова, букетна побудова.

Узори, застосовувані для оздоблення вишиванки для жінок, завжди дещо відрізнялися від орнаментів, котрими прикрашалися вишиванки для чоловіків. Свої естетичні та композиційні особливості мали речі, призначені для дітей.

Колористика

Українська вишивка несе у собі вагому кольорову семантику. Найпоширенішими, достатньо шанованими здавна відтінками були червоний і чорний. Вони наділялися особливими, магічними якостями.

  • Червоний колір знаменував життєдайну силу сонця, жагучу пристрасть, трепетну любов, радість землі.
  • Чорний уособлював таємничі знання, безліч прихованих закликів, потужність землі, а не вважався знаком жалоби чи смерті (такого трактування він набув дещо пізніше).
  • Білий – цей колір символізував високу духовність, моральну чистоту, невинність, світло.
  • Синім відтінком (антиподом червоного) позначали водну стихію, холод.
  • Жовта барва відображає волю, щастя, а зелена – найулюбленіша серед українців опісля червоної та чорної – позначає молодість, буяння весни, силу життя, ріст.

Рідше застосовувалась у нанесенні візерунків на тканину нитка, фарбована у коричневі (ототожнюється с засіяною нивою) та сірі (символ духовної рівноваги, здійснення потаємних бажань) кольори. Сучасний український вишитий стрій має ширший колористичний розмах, аніж колись.

Регіональні відмінності узорів

Залежить також від регіону характер малюнків вишиванки. Україна Західна (а саме Гуцульщина, Буковина) тривалий час була дещо ізольованою від решти територій (причиною послугували природні особливості, політичні умови), тому тут збережено й донині унікальні зразки стародавніх узорів зооморфного, антропоморфного характеру з глибоким семантичним наповненням.

Для волинських, подільських, полтавських вишиванок більш характерні рослинні мотиви, геометричні орнаменти. В них закладено глибокий магічний зміст.

З розвитком торгівлі та налагодженням культурно-економічних контактів між регіонами народився і значно поширився по всіх теренах держави особливий вид орнаменту – комбінаційний. Він часто застосовується сучасними майстринями.   

 

Магічні властивості вишитого одягу

Здавна українська вишиванка вважалася не просто святковим, оригінальним вбранням. Їй приписувались чарівні властивості, вона вважалася своєрідним оберегом, скарбницею народних вірувань, духовних спонукань та інтелекту. Вишиванки якісно, детально виконувались здібними гаптувальницями впродовж тривалого часу. Майстриня завжди намагалася наділити річ магічними якостями – жінка ніби вплітала з нитками побажання добра, здоров’я тому, кому належалось носити виготовлений нею одяг.

Потужною, особливою енергетикою володіли ті мистецькі витвори, котрі виготовлялися з любов’ю для коханих, рідних, дітей – наші пращури вірили, що тоді звичайний одяг перетворюється на захисний амулет, здатний вберегти від лихого ока, недуги, біди, навіть смерті. Вишиванку одягали і на свята, і на війну.

В кожному орнаменті відображалась частинка душі його автора-виконавця. Тому люди завжди прагнули купити українську вишиту річ у духовно чистої, щирої, доброзичливої людини.

Написати відгук (0)