Вишиванки сходу

Звичайно все більше українців, яких можна зустріти де завгодно, віддають перевагу національному вбранню. А чом би й ні? Це не тільки модно й стильно, а ще й чудово підходить як до повсякдення, так і до свят. Окрім того, ще з сивої давнини вважається, що вишиванки – це потужний оберіг, котрий несе в собі силу духа, родову пам’ять та святість. Вони накопичували в собі енергетику майстрів, котрі їх виготовляли. Саме тому важливо при виборі вишиванки, купити  її у доброї людини з відкритим серцем, яка створювала річ з особливою турботою та любов’ю.

Східні вишиванки


Як ви вже дізналися з попередньої статті про історію виникнення вишивки, розповсюджувалось це мистецтво багато сторіч. Із поколінь в покоління передавались способи вишивання й стилі орнаменту, створювались нові й удосконалювались існуючі. Всі нюанси мали сенс: місце розміщення, тип, кольори малюнку  мали свої значення та магічні властивості.

В результаті, за багато років, по всій території України виникло безліч технік і стилів, властивих окремим регіонам. Нижче ми ознайомимось з особливостями вишивки на східній частині країни.

Луганська вишивка

У вишиванках східної області, надають перевагу геометричним малюнкам у вигляді рослин. Рельєфу та візуального об’єму орнаменту, досягали шляхом вишивання хрестиком з використанням грубої нитки, або поєднання ниток з різною фактурою. Окрім вишивки хрестиком, на Луганщині полюбляли також і вишивку гладдю та півхрестиком. Чоловічі вишиванки, як і жіночі, знизу по краям виплітали мереживом, але більш геометричним.

Луганський стиль вишивки, на відміну від інших, був досить багатоколірний. Окрім всім звичного червоно-чорного орнаменту, не рідко можна було зустріти навіть поєднання червоного кольору з блакитним.  Це жіноче ремесло, складне та чарівне, передавалось від покоління до покоління. І ще з зовсім малих літ, дівчат навчали секретам цього стародавнього виду мистецтва.

Донецька вишивка

На Донеччині теж полюбляли мережкою обробляти низ сорочок. Часто робили узори методом вирізання по тканині. Віддавали перевагу звичному всім поєднанню червоного кольору з чорним, але більш домінував теплий сонячний червоний. Тому вишиванки тут були більш яскраві, особливо приділяли увагу рукавам, а потім – комірцям. З таким дизайном на білій тканині робили сорочки як для жінок, так і для чоловіків. Іноді, можна було зустріти і білу вишивку на темному полотні, а також вишивку золотою, срібною, синьою та зеленою нитками.

Тематика теж була в більшості випадків рослинна, точніше, квіткова: стилізовані геометричні бутони квітів, багаті букети, або ж навіть дерева з пишними кронами (дуби чи верби). Не рідко зображали й птахів: лелек, пав, голубів або півників. Вони вважалися символами казковості, магічності та чарівності. Також використовувались і елементи природи, такі як зорі, сонце і місяць, елементи з фольклорними й міфічними паралелями .

Способи вишивки в цьому регіоні використовувались найрізноманітніші, за винятком низинки та яворівки. По суті, особливої донецької вишивки не існувало, а був цілий всеукраїнський сбір стилів вишивки. І це як раз і була найбільша особливість цього регіону країни. Тож, помилково думати що Донецька область ніколи не мала яскравого національного забарвлення – його легко можна знайти в прикладах вишиванок, розповсюджених на цій території ще 100-200 років тому.

Слобожанська вишивка

Саме на Харківщині вишиванки оздоблювали рельєфною вишивкою з використанням товстої грубої нитки. Це і було виразною ознакою орнаменту слобожанських вишиванок. Та на відміну від луганських, в котрих використовувалась доволі багата палітра кольорів, харківська поліхромія вишивки чоловічих сорочок обмежувалась в червоним та чорним кольорами на білій тканині. Жіночий одяг навпаки, розшивався більш яскравими кольорами. Ще більш давній та характерний для харківського регіону метод вишивання, це техніка білим по білому. Білий колір вважався символом духовного зв’язку із предками та померлими. Вже далі почали додавати й комбінувати інші кольори.

Найпоширенішою технікою вишивання на Слобожанщині, був хрестик або напівхрест. Також виконували вбивання по тканині – це техніка нанесення малюнку на тканину за допомогою різних типів фарб та деяких хімічних речовин. Звичайно, як і в інших східних областях, полюбляли тут і ажурні подоли, виконані за технікою мереження або вирізання.

Особливостями вишиванок цього регіону були комірці, які були присутні як на чоловічих, так і на жіночих сорочках. Обов’язковим моментом, буле оздоблення цих деталей вишитими візерунками.

Цікавими є й теми орнаментів, які використовували слобожанські майстрині. Серед чималого різноманіття мотивів, один з найпоширеніших, це дерева, як символи життя та родючості, й птахи, як уособлення свободи. Магічні теми Світу й Антисвіту несуть в собі зображення трикутників, котрі  торкаються один одного кутами.

Несподіванкою буде досить часте використання свастики, як елементів візерунків у вишиванках. Це зосталося ще з язичницьких часів, означало Сонце, тепло, родинне вогнище і вважалося оберегом від лихих темних сил. Сукні наречених майже завжди прикрашалися свастиками, котрі мали захищати молодиць від дурного ока.   

Написати відгук (1)